ПРЕЧУДО́ВНИЙ, а, е, поет., рідко. Те саме, що пречудо́вий. Зростай же, добрий, пречудовний світе! Вогонь чуткий, з-під молота іскрись! А ти, життя — рясне, широковіте, все вверх берись, до сонця, вгору, ввись! (Тич., Зростай.., 1960, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 549.