ПРЕЧУДО́ВНО, поет., рідко. Присл. до пречудо́вний. Сфер небесних музика повинна густи пречудовно, — Тільки, на лихо, її слухати може не всяк (Сам., І, 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 549.