ПРИБА́ВЛЯТИСЯ1, я́ється, недок., ПРИБА́ВИТИСЯ, иться; мн. приба́вляться; док., розм.
1. Додаватися, приєднуватися як доповнення до чого-небудь. До книжок прибавилась іще дружня розмова з земляками (П. Куліш, Вибр., 1969, 280); — Поклониться [грішник] святому, і до одного чуда прибавиться друге, — сплескується здивований голос (Стельмах, II, 1962, 324); [Невважай:] Товаришу Калич, у нашому блоці прибавилось четверо робітників (Мик., І, 1957, 256).
2. Збільшуватися кількісно, в розмірі і т. ін. Всі дні в ріці купаюся, а ріст не прибавляється (Стельмах, V, 1963, 389); Перемінилась і Параска.. У шовкових начосах прибавилося срібне волосся (Мирний, IV, 1955, 114); // безос. В кожному тості Прибавлялось налитих чарок — Бо у Рильського друг — що не крок (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 130); // безос. Ставати більшим, інтенсивнішим, сильнішим. Роботи літературної все прибавляється, а робити її ніяк (Л. Укр., V, 1956, 281); У Глафіри прибавилося турботи. Вечорами вона відкладала хатню роботу.. і разом з Грицем ішла до клубу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215); У Христі прибавилося сили (Грим., Незакінч. роман, 1962, 329); — Як поїздити та з розумними людьми поговорити. Скільки ж тоді в моїй голові розуму прибавиться? (Тют., Вир, 1964, 214).
3. тільки недок. Пас. до прибавля́ти.
ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ2, я́юся, я́єшся, недок., розм.. рідко. Те саме, що забавля́тися 1. У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (Воронько, Драгі.., 1959, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 551.