ПРИБАДЬО́РИТИСЯ, о́рю́ся, о́ри́шся, док.. розм. Те саме, що підбадьо́ритися. [Храпко:] Прибадьорись лишень, Василю! попорядкуй у своїй голові (Мирний, V, 1955, 203); Чумак прибадьорився, заговорив голосніше (Кучер, Трудна любов, 1960, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 552.