ПРИБИЧО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до прибичува́ти; // прибичо́вано, безос. присудк. сл. До босих ніг прибичовано мотуззям старі калоші (Тют., Вир, 1964, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 557.