ПРИБЛУДИ́ТИСЯ, блуджу́ся, блу́дишся, док., розм. Блукаючи, потрапити куди-небудь. Приблудився [козак] аж до гаю, Аж до тихого Дунаю (Чуб., V, 1874, 25); — Покинула я тоді місто, де жила; думаю: може, у другому краще буде. Приблудилася сюди (Мирний, III, 1954, 171); Благородні наміри Варвари запевнити фашистів, що це її син приблудився додому.., лише піддавали люті солдатам (Ле, Право.., 1957, 193); Сільські парубки й раніше не любили Трохима, хлопцем приблудився до їхнього села, а хто такий, ніхто не знав (Панч, В дорозі, 1959, 189); // Прибитися до чужого стада, двору, дому і т. ін. (про тварину). — Вчора приблудилась до моєї левади чиясь чорна корова! (Н.-Лев., III, 1956, 87); Він не відривав очей від голуба. — Де… де ти… його взяв? — нарешті промовив він, — Приблудився!.. Приходжу з школи, а він сидить на голубнику (Коп., Подарунок, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 560.