ПРИБО́РКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прибо́ркати. Мов орел той приборканий, Без крил та без волі, Знеміг славний Дорошенко, Сидячи в неволі (Шевч., II, 1963, 183); На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані, і влітку, й восени то плюскоталися, то плавали, вони [лебеді], і шиї гнулися у них, як буйні лози (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 69); Не до кінця приборкані степовики, вони ледве звикли до вузди й до сідла, а стояти в одному строю з чужими кіньми вони не можуть (Тулуб, В степу.., 1964, 353); Красноярський край стане ще могутнішим, коли буде приборканий Єнісей (Наука.., 4, 1961, 21); Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий (Коз., Гарячі руки, 1960, 220); Пісня по волі давно не літала, Приборкана тугою, жалем прибита (Л. Укр., І, 1951, 64); Приборкані щоденним клопотом і давньою нуждою, думки кружляли навколо життєвих дрібниць (Мушк., Серце.., 1962, 48); — Нашу ще не зміцнілу регулярну армію поглинає розпалене повстанське середовище, розбурхана і ніким не приборкана повстанська стихія (Гончар, II, 1959, 115); Землі Азії, Африки та Америки були далеко. Вкраїна ж лежала близенько, така ж багата й приваблива, а й досі не приборкана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 486); * Образно. Я все більше розумів пісню, все глибше тужив разом з нею, разом зривався вгору, ..опускався вниз не з заспокоєнням, а з приборканими крилами (Рильський, Бабине літо, 1967, 80); * У порівн. Мовби приборкана, Бродиш [молодість] самотно, шукаючи доленьки (Граб., І, 1959, 322); // прибо́ркано, безос. присудк. сл. Та зв’язано мене ж, та приборкано, ..на світ божий дивитись чоловіком заборонено, до людей ходити не дозволено (Л. Янов., І, 1959, 83); — Цього на якийсь час начебто приборкано. Проте ручитися ні за що не можна (Шовк., Інженери, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 561.