ПРИБО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. прибо́ркати. Зображення простих скіфів у буденному одягу, які займалися звичайною для них справою — приборканням степових коней у табуні, відоме за знаменитою чортомлицькою вазою (Нариси стар. Іст. УРСР, 1957, 158); Вчені назвали Міссісіпі золотою річкою, бо на її приборкання було затрачено стільки золота, що його вистачило б для того, щоб викласти русло всієї ріки (Чаб., Тече вода.., 1961, 101); Корінні інтереси трудящих усього світу вимагають приборкання сил імперіалізму (Ком. Укр., 3, 1966, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 561.