ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр., 1958, 134); Жайсак і Тайжан приборкували скакунів.. За час відсутності Жайсака Тайжан приборкав з допомогою молодших табунників п’ятьох огирів (Тулуб, В степу.., 1964, 321); // Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині. Пес лютує і гаса (Жах бере морозом!). І приборкать Кока пса Вирішив гіпнозом (С. Ол., Вибр., 1959, 259); Коні рвонули, він схопив віжки, приборкав їх (Гуц., Скупана.., 1965, 110); // Підкоряти собі яку-небудь стихію, сили природи. Герої нашого часу приборкують сили космосу й атома, сіють хліб і топлять метал, підіймають цілину і підкоряють Антарктиду (Літ. Укр., 30.IV 1963, 1); — Вже є люди, які керують дощами, справжні дощові інженери. Допоможіть їм з річок проводити канали, робити фонтани.. Ви приборкаєте суховій (Ів., Вел. очі, 1956, 112); У старої Росії не було сили приборкати річку [Дніпро] і її пороги (Цюпа, Україна.., 1960, 206); * Образно. В одній руці він тримав торбинку, а другою приборкував розпатлану русяву чуприну (Жур., Нам тоді.., 1968, 86).
2. перен. Утихомирювати, закликати до порядку (непокірну, норовисту або небезпечну для інших людину). Вона сидітиме коло Каргата. Вона ще не розучилась приборкувати найзухваліших молодиків! (Шовк., Інженери, 1956, 201); [Горпина:] Якби я оцими своїми руками взяла Єфросину, я б їй утерла того носа! Я б її приборкала (Н.-Лев., II, 1956, 498); Треба було забезпечити контроль над усіма вузлами комунікацій, ..приборкати грабіжників (Смолич, V, 1959, 781); // Підкоряти своєму впливові кого-небудь. Катька не в міру весело гомоніла й розповідала з сміхом, як вона щоразу більше приборкує свою господарку (Сміл., Зустрічі, 1936, 51); — То ще він швидкий, поки молодий, а одружиться — жінка зараз приборкає (Мирний, І, 1954, 220); — Такого сокола втратила… Не зуміла приборкати, не зуміла голубити, а він до іншої тепер пішов (Шиян, Баланда, 1957, 168); Вона заворожила, приборкала, обеззброїла мене своєю чистотою, своєю ясністю, своєю гордою незайманістю (Речм., Твій побратим, 1962, 174); // Справляти вплив на чий-небудь характер, змінювати його. — Вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери… (Довж., І, 1958, 450); // Робити покірним, слухняним, безвільним. — Ох, був і я колись таким вигадчиком [вигадником], поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 81); Як обтинають крильця пташкам, щоб вони не позалітали, так і її, небогу, приборкали, однявши од неї власну волю (Стор., І, 1957, 368); Доля боляче била Миколу, із дитячих приборкала літ (Гонч., Вибр, 1959, 93); // Стримувати прояв, зменшувати силу, швидкість і т. ін. чого-небудь. Розпалити уяву людей неважко, та як її потім приборкувати?.. (Руд., Остання шабля, 1959, 286); Явтух насуває шапку на голову і закидає руки назад. Приборкує ходу (Ю. Янов., II, 1954, 214); Тяжке сирітство з самого малку, гірка неволя у чужій роботі приборкали її шибку думку (Мирний, II, 1954, 256); Це було більше, ніж бажання. Бажання можна приспати, приборкати, вбити, зрештою (Мушк., День.., 1967, 3); // Перемагати чий-небудь опір, підкоряти. Запанував над ляхами Понятовський жвавий.. та й думав шляхту Приборкать трошки… (Шевч., І, 1963, 79); Зусилля народів повинні бути зосереджені на тому, щоб своєчасно приборкати імперіалістів, позбавити їх змоги пустити в хід смертоносну зброю (Програма КПРС, 1961, 50); — Я приборкав непокірних болгар, — посміхнувся князь Святослав, — і дійшов аж до Преслави (Скл., Святослав, 1959, 611); // Придушувати повстання, визвольний рух і т. ін. Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 44); // рідко. Поневолювати, уярмлювати кого-, що-небудь. [Богун (до польських послів):] Ми ж вас знаємо добре, хочете нас [українців] знову в неволю приборкати (Корн., І, 1955, 275); // перев. док., рідко. Покласти кінець чому-небудь. [Петро:] Та треба ж це здирство якось приборкати, — нема йому впину та й годі! (Мирний, V, 1955, 188).
◊ Прибо́ркувати (прибо́ркати) кри́ла: а) підрізати крила птахові, позбавляючи його можливості літати; б) позбавляти кого-небудь віри в себе, в свої сили, можливості. Гей, куди ж подівались так швидко вони, Палкі пориви, мрії юнацькі..? Що приборкало крила козацькі? (Граб., І, 1959, 381); Що було — те спливло, і час приборкав їй [дружині] крила (Гур., Новели, 1951, 92); в) позбавляти волі, свободи. Воля в житті найдорожча, Але мені ти миліш: Сам я приборкав би крила. Тінню твоєю б я став (Олесь, Вибр., 1958, 334); І синів ти [Україна] відважних ростила не для горя, тортур і ярма. Од крові і од сліз ошаліла, твоїх крил не приборкає тьма (Сос.. II, 1958, 215); г) впливати на кого-небудь своєю силою, авторитетом; угамовувати. [Чоловік 3-й:] Он Бурлака іде, і люди з ним. [Петро:] Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (К.-Карий, І, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 561.