ПРИВА́БЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає захоплення, приваблює до себе своїми якостями, властивостями. Було щось дуже привабливе в цій грубій хустці, в сірій свиті рядом з свіжим випещеним личком (Вас., І, 1959, 186); Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя (Кач., Вибр., 1947, 33); Ніколи не були такими привабливими для нього звичайні надвечірні хати, зелень перед ними і димчаста зі сріблом голубінь над ними (Стельмах, І, 1962, 104); // Який приваблює своєю зовнішністю; гарний, миловидий. Її сестрички мають те, в чому її так скривдила природа: вроду. Кожна з них досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка (Вільде, Сестри.., 1958, 103); У того самого [скульптора].. є голівка молодого хлопця — яке ж вродливе, привабливе обличчя (Рильський, IX, 1962, 166); // Який приносить задоволення, насолоду; приємний. Янек був надзвичайно лагідної вдачі, говорив спокійно, з привабливою усмішкою (Досв., Вибр., 1959, 129); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (Шиян, Баланда, 1957, 5); // Який манить, притягає до себе. Манили до себе ніжні пахощі присмаленої свинячої шкірки та різні привабливі подихи казанків (Томч., Жменяки, 1964, 96).
2. Який викликає інтерес, відкриває цікаві можливості; заманливий, захопливий. Аж залихоманило від тих думок, від такої привабливої перспективи (Збан., Сеспель, 1961, 415); Місяць. З давніх-давен привабливий для.. вчених найрізноманітніших спеціальностей, він особливо привертає нашу увагу сьогодні (Наука.., 9, 1965, 8); // у знач. ім. прива́бливе, вого, с. Те, що викликає інтерес, відкриває цікаві можливості. У кожній із цих професій було стільки привабливого, стільки можливостей принести найбільшу користь своєму народові (Донч., V, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 565.