ПРИВАТНОВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Належний приватному власникові. Ради на місцях повинні пильно охороняти від розкрадання взяті на облік будинки, будівлі, реманент, худобу, запаси продовольства і взагалі майно колишніх приватновласницьких маєтків (КП України в резол. і рішен.., 1958, 35); Приватновласницькі селяни жили на землях, що належали монастирям, цареві, боярам та поміщикам (Іст. СРСР, І, 1956, 170); // Власт. приватному власникові. Член партії повинен: ..Вести рішучу боротьбу з будь-якими проявами буржуазної ідеології, з залишками приватновласницької психології, релігійними забобонами та іншими пережитками минулого (Статут КПРС, 1971, 5); Імперіалізм робить головну ставку на антикомунізм, пропагує політичний нейтралізм, приватновласницьку мораль, обивательщину, індивідуалізм (Матер. XXIV з. КП України, 1971, 55).
2. Який грунтується на приватній власності на засоби виробництва. Жовтнева революція, розірвавши пута приватновласницьких, капіталістичних відносин, відкрила безмежний простір для бурхливого розвитку економіки нашої країни (Ком. Укр., 10, 1965, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 569.