ПРИВЛА́СНЮВАЧ, а, ч. Те саме, що привла́сник. На його очах нікчемна людина, жадібний привласнювач чужих думок, дрібний кар’єристик, пустоголовий себелюбець викрадав з його оселі, з його родини.. дорогу людину (Вол., Місячне срібло, 1961, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 577.