ПРИВЛАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех., рідко. Те саме, що привла́снити. [Орфей:] Мені самому казкою здається, ..що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Л. Укр., І, 1951, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 577.