Що oзначає слово - "приводити"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРИВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПРИВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. приві́в, вела́, ло́; док., перех.

1. Супроводжуючи, вказуючи шлях і т. ін., допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. Батьки приводили дітей записувати до школи (Коцюб., І, 1955, 322); Підходили [селяни] оглянути місце великого пожежища, виводили кудись коні і, навпаки, приводили (Епік, Тв., 1958, 273); Привели мене у темну якусь хатину — землянка, чи льох, чи що воно таке, не скажу (Вовчок, І, 1955, 276); Коли Сергій привів у хату Дороша і пояснив сестрі, що він буде жити у них на квартирі, Санька не повірила (Тют., Вир, 1964, 155); * Образно. Місяченько сходить, ясну ніч приводить; Білий день світліє, над землею дніє… (Крим., Вибр., 1965, 99); Дзвінка й лунка хода бригад, І з ними радісно ішов ти. Знай: у медовий листопад Привів тебе багряний жовтень (Рильський, І, 1956, 187); // Приходити куди-небудь, з’являтися десь на чолі загону, війська і т. ін. Через два роки після Жмайла запорозький отаман Тарас привів на Україну запорожців і знов підняв козаків на Польщу (Н.-Лев., VII, 1966, 24); Партійний наказ Баржакові був відступати з загоном за Дніпро, привести його на захист червоного Херсона (Гончар, II, 1959, 87); // рідко. Підносячи, пересуваючи, наближати до когось, чогось. Чоловік, привівши до світла чарку, наливав (Мирний, І, 1954, 296); // перен. Спрямовувати на що-небудь (звичайно думку). Сей день, се число все приводили думку мою на ту смутну руїну (Л. Укр., IV, 1954, 272).

Приво́дити (привести́) в госпо́ду (у дім, у ха́ту) дружи́ну (жі́нку, неві́стку) — одружуватися. «Ой боже мій милий! — думала стара Зінька. — Багато невісток я маю, і всі вони як люде, а цей [син] приведе в мою господу непосидящу, летючу невістку, неначе ту лісову птицю впустить в мою хату» (Н.-Лев., VI, 1966, 319).

2. Користуючись системою управління, доставляти куди-небудь (машину, судно і т. ін.). Привели моряки його [судно], кинули в затоці й пішли собі (Гончар, Тронка, 1963, 239); Першу машину, як і годиться, привів Ничипір Сніп (Зар., На.. світі, 1967, 240).

3. також без додатка. Пролягаючи в певному напрямку, давати кому-небудь можливість прийти кудись (про дорогу, стежку, слід і т. ін.). Не раз узимі, наприклад, траплялося, що слід опришка приводить до її хати (Хотк., II, 1966, 161); Одна з таких довгих покручених балок приводить від Дону до станиці Ізбушенської (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 227); Борозна привела їх до річки (Панч, Гарні хлопці, 1959, 96); Іду — сам не знаю куди, першою-ліпшою доріжкою. Куди вона виведе, куди приведе — мені невідомо (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56).

4. Спонукати, примушувати прибути куди-небудь. [Микола:] Сідайте, пане війте. Що вас сюди до нас приводить? (Фр., IX, 1952, 112); [Неофіт-раб:] Навколо себе чую плач і скрегіт, щодня мені черв’як той точить серце. То ж він мене привів сюди до вас шукати правди і спокою (Л. Укр., II, 1951, 236); Молодого лейтенанта вивела з бліндажа й привела на схил балки надія побачити дівчину (Дмит., Наречена, 1959, 110); Жадоба знання привела його [М. В. Ломоносова] в 1730 р. вчитися в Москву (Фізика, II, 1957, 60); // Спонукати сприйняти які-небудь ідеї, переконання, стати на чийсь бік і т. ін. — Може, послухаємо тих, кого привела до нас революційна солідарність і з ким нам пліч-о-пліч на ворога йти? (Гончар, II, 1959, 18).

5. Доводити до якого-небудь стану, надавати якогось вигляду. — Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (Котл., І, 1952, 245); Треба привести до бойової готовності Червону Гвардію по підприємствах (Головко, II, 1957, 465); Треба сказати Гнатові, щоб він послав сюди людей — привести могили в належний вигляд (Тют., Вир, 1964, 203); Зараз завдання полягає в тому, щоб привести організацію праці у відповідність з сучасним рівнем техніки і технології (Ком. Укр., 1, 1967, 47); // Доводити до яких-небудь наслідків. Поняття реформи, безперечно, протилежне поняттю революції; забуття цієї протилежності, забуття тієї грані, яка розділяє обидва поняття, постійно приводить до найсерйозніших помилок у всіх історичних міркуваннях (Ленін, 20, 1971, 158); Розвиток соціалістичної державності поступово приведе до перетворення її в суспільне комуністичне самоврядування, в якому об’єднаються Ради, професійні, кооперативні та інші масові організації трудящих (Програма КПРС, 1961, 95); Ми всі, партійні і непартійні більшовики, безмежно віддані великій Комуністичній партії, бо вона привела нас до нечуваних перемог на бойовому полі і веде до нечуваних перемог на полі трудовому (Рильський, IX, 1962, 10); // Призводити до небажаних наслідків. Риба та зайці приведуть у старці (Номис, 1864, № 12579).

Приво́дити (привести́) в ді́ю (в рух): а) примушувати рухатися, працювати (агрегат, верстат, машину і т. ін.). Яворський обійшов довкола велетенську машину, що приводила в рух увесь тартак (Чорн., Визвол. земля, 1959, 57); б) спонукати до дії; активно використовувати. Приводити в дію нові резерви виробництва; Приводити в рух нові промислові потужності; Приво́дити (привести́) до біди́ (на біду́) — накликати нещастя, лихо. Сію рожу по морозу, по снігові сходить, Великеє закоханє [закохання] до біди приводить (Коломийки, 1969, 231); [Олекса:] Ну, господарі! За сі папери велике вам спасибі! Се наш рятунок. Тепер знаємо, хто наше село на біду приводить, і маємо його в руках (Фр., IX, 1952, 67); Приво́дити (привести́) до гріха́ — те саме, що Дово́дити (довести́) до гріха́ (див. дово́дити); Приво́дити (привести́) до кінця́ — те саме, що Дово́дити (довести́) до кінця́ (до кра́ю, рідко кра́ю) (див. дово́дити). Він рад буде навіть поступитися чим-небудь, аби привести діло до кінця (Мирний, III, 1954, 284); Приво́дити (привести́) до ла́ду́ (в лад, до поря́дку, до пуття́) — те саме, що Приво́дити (привести́) до ла́ду́ (в лад) (див. лад). Після.. весілля цілісінький тиждень поралася дякова сім’я, приводячи до пуття хату й подвір’я (Дім., Ідол, 1961, 30); Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 184); У фризієра [перукаря] Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину [пляшку] з водою для волосся (Март., Тв., 1954, 310); [Телеграфіст:] Приведіть себе до порядку, зараз приїде делегація, швидко поїзд, міністр вийде на перон (Корн., І, 1955, 158); Приво́дити (привести́) до па́м’яті (до се́бе, до тя́ми, до прито́мності): а) виводити із стану непритомності, забуття. Одна з дівчат побігла до аптеки телефонувати про швидку допомогу, а Сташка й стара Пйотркова почали приводити зомлілу до пам’яті (Вільде, Сестри.., 1958, 550); Коли його привели до пам’яті, він був блідий, мов труп (Фр., VI, 1951, 298); б) примушувати схаменутися, опам’ятатися. Данило сидів і думав: «Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило» (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 168); Параска намагалася привести чоловіка до пам’яті — верзе не знати що, хай отямиться (Горд., II, 1959, 269); Хникання привело Олексу до себе. Одразу почув себе відповідальним за становище (Хотк., Довбуш, 1965, 71); Він був заклопотаний якимись думками і не звертав уваги, що час спливає. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (Панч, На калин. мості, 1965, 113); Лункий наказ «по домівках» привів мене до притомності (Досв., Вибр., 1959, 21); Приво́дити (привести́) до прися́ги (заст. к прися́зі) див. прися́га.

6. Давати життя дитині; народжувати. Недолуга Мотря майже щороку приводила Панькові сина або дочку (Підс., Віч-на-віч, 1962, 51); — Ти вже прокинувся, синочку? А я тобі ляльку привела, дівчинку. Он бач, яка! (Довж., Зач. Десна, 1957, 473); // Давати приплід, потомство. — Що нам бог дає за рік? Га? Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — скочується ягнятком (Стельмах, І, 1962, 311); Догадувалася [Стручиха], яке теля приведе її влюблениця Лиска (Гр., II, 1963, 299); — Що я з ним [роєм] , діду, робитиму? — Як що? Він тобі наносить меду, приведе роя на той год. От і буде уже два (Мирний, І, 1954, 193); — Хочеш,запитав Юра в Юзека,ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро кошенят? (Смолич, II, 1958, 75).

Приво́дити (привести́) на світ: а) давати життя дитині; народжувати. Пані Федоренко.. віддалася вчасно і від того часу жила буквально на те, щоб приводити дітей на світ і плекати їх (Коб., III, 1956, 299); А дівчина гине… Якби сама, ще й нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати (Шевч., І, 1963, 21); Іванова мати привела на світ дванадцятеро дітей (Томч., Жменяки, 1964, 7); б) породжувати щось, бути причиною появи чого-небудь. Земля, натомившись до краю, Тільки дрібноту приводить на світ, земля, що раніше Творам своїм надавати могла велетенського зросту (Зеров, Вибр., 1966, 192).

7. розм., рідко. Те саме, що наво́дити 3. Ти привела мені кілька прикладів наших спільних знайомих, де чоловіки були «господарні», а жінки «грали громадську роль» (Л. Укр., III, 1952, 684).

$ Бог (госпо́дь) приві́в; До́ля (лиха́ годи́на) привела́ (рідко приво́дила) — судилося, довелося, склалися обставини. — Коли б мені бог привів отут вмерти при дітях! Більше нічого й не прошу я в бога (Н.-Лев., І, 1956, 83); Я тебе, Симоне, ще хлопцем знаю, та аж ось коли привів господь у себе в хаті вбачати (Барв., Опов.., 1902, 181); Не знаю, Не знаю, мій друже, Чи сатана лихо коїв, Чи я занедужав? Чи то мене злая доля Привела до того, Таки й досі ще не знаю, Не знаю нічого (Шевч., II, 1963, 270); Молоді наводчики Бойко і Шестаков уже мали за плечима досвід форсування Дунаю. Солдатська доля привела їх сюди через шпиталі та запасні полки з 3-го Українського (Гончар, III, 1959, 342); Повагом та згорда уступають дворянські та земські стовпи, ..за ними.. їх прихильники та поклонники, стріваючись з давніми городськими знайомими, з ким доля приводила то замолоду служити, то разом гуляти (Мирний, III, 1954, 263); Попіднімала [звістка] людей на ноги й мерщій гнала у поле, щоб, бува, яка лиха година не привела пійматися панові на очі (Мирний, IV, 1955, 222); Не приведи́ бог (бо́же, госпо́дь, го́споди і т. ін.); Неха́й не приво́дить (не приведе́) бог (госпо́дь, ма́ти бо́жа і т. ін.) те саме, що Не дай бог (бо́же) (див. дава́ти). — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи господи… Хоч тікай на край світа (Коцюб., І, 1955, 138); Уперше зроду я тоді побачила, як мій брат плаче. Нехай мати божа удруге не приводить! (Вовчок, І, 1955, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 577.