ПРИВОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приворожи́ти. Мушу іти до дівчини, бо-м приворожений (Коломийки, 1969, 210); На борту літака був ще один гітлерівець — штурман.. Не будучи графом, він не скаржився на недостачу друзів з графських синків, які пленталися за ним, приворожені необмеженим багатством його батька (Ле, Клен. лист, 1960, 53).
Як (мов, мо́вби і т. ін.) приворо́жений — наче під впливом чарів. На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Янов., II, 1958, 49); Мовби приворожена, дивилася [Вутанька] йому в блискучі вугільно-чорні очі, такі чужі й такі далекі, але від яких їй чомусь несила було відірватись (Гончар, II, 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 580.