ПРИВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., розм. Прийти, приїхати звідкись. — Узяли та й одсудили мою землю бог його знає й кому, бог знає нащо… На те, мабуть, щоб перевів її на гроші та й повіявся туди, звідкіля й привіявся… (Мирний, II, 1954, 171); * Образно. Щось засіло в моїй душі Непохитне — воно не меркне. То навшпиньках привіється вмить І тихенько присяде навпроти, То на крилах огненних мчить (Драч, Поезії, 1967, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 576.