ПРИГЛУ́ХНУТИ, ну, неш, док.
1. Стати майже нечутним (про звук, голос). — Та хіба врятуєш! — Голос у Панаса приглух (Тют., Вир, 1964, 336).
2. перен. Поступово зменшитися, ослабнути (про почуття). Насунуть дні: все злине, все Приглухне в лоні, крім розпуки… (Граб., І, 1959, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 589.