ПРИ́ГЛЯД, у, ч., розм. Те саме, що на́гляд 1. [Антон:] Наприклад, от скажу про мого хазяїна: коли б не запевнив його у тім, що ненавидю [ненавиджу] бабського роду, чи він дав би мені під пригляд своїх дочок? (Кроп., І, 1958, 171); Раз худоба не зостанеться без пригляду, Василь згоден [тікати з опришками] (Хотк., Довбуш, 1965, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 590.