Що oзначає слово - "пригнічений"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр., І, 1951, 210); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (Донч., IV, 1957, 207); * Образно. Зимова тінь лягла під білими деревами. Чистий сніг, пригнічений туманом, не блищав, не сяв (Коцюб., І, 1955, 68).

2. у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.). Прибитому і пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Кобр., Вибр., 1954, 39); // у знач. ім. пригні́чені, них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.). Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю, сповнила новим життям усю землю (Тич., III, 1957, 68); І звідусюди чути голоси, Що з голосом єднаються могучим, І всім пригніченим свої обійми Країна Рад широко розкриває (Рильський, І, 1956, 171).

3. у знач. прикм. Охоплений гнітючими, важкими, болісними почуттями. Зігнувшись, блідий і пригнічений, сидів Грицько до кінця лекції, мов підбитий птах (Вас., І, 1959, 174); Пригнічений Павло Петрович звернувся до Аполлонів, Талій, Мельпомен, Псіхей — прикрас свого розкішного кабінету (Полт., Повість.., 1960, 439); Із пригніченою душею якось мати вернулась із хліва. Занудьгувала корова, не їсть, не п’є, — чи не захворіла? — (Горд., II, 1959, 28); // Важкий, болісний (про думки, почуття). Орисю приголомшила ця чутка. Вона ходила мов уві сні, мовчазна, з пригніченими думками (Д. Бедзик. Серце.., 1961, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 591.