ПРИГНІ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пригні́чувати. Схопившись з місця і ще пригнічуваний кошмарами, поспішає [Врангель] в оперативний відділ (Гончар, II, 1959, 381); В «Англійських враженнях» [М. Бажана] розказано про вражаючі факти злиднів, затурканості і духовного убозтва людей, гнаних і пригнічуваних буржуазною «цивілізацією» (Іст. укр. літ., II, 1956, 516).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 592.