ПРИГОВО́РЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пригово́рювати. — Ну, ну! Ти-ти-ти! — чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (Фр., IV, 1950, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 593.