ПРИГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. Городячи, ставити біля чого-небудь (звичайно загорожу). Спритніші сусіди Проскурова пригороджували з дроту високі загорожі біля повіточки (Ле, Право.., 1957, 32); Нарубав [Тимко] у сазі верболозу і пригородив кабанцеві загорожу, щоб він гуляв там, а не бігав та рився по двору (Тют., Вир, 1964, 263); // Приєднувати яку-небудь територію, ділянку землі і т. ін. Держава польська по смерті Стефана Баторія всіляко намагається пригородити Семиграддя, зробити його ще одним воєводством Корони (Ле, Наливайко, 1957, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 597.