ПРИГОЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пригоща́ти. — Ми, Сашо, ненадовго, — знаючи доброту Кичатої, прямо з порога застеріг її від пригощань Микола (Логв., Літа.., 1960, 10); // Те, чим пригощають. Не диво, що Марія, котрій ще не довелося по-справжньому скуштувати гестапівських пригощань, здалася мешканцям табору надто підозрілою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 599.