ПРИГІ́ДНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що прида́тний. Вони знайшли пригідний під’їзд, де зняли багнети, і товстун дозволив Швейкові йти поруч нього (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 97); Конячина молоденька, монгольської породи, на їжу невибаглива, а на тягу пригідна (Тют., Вир, 1964, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 588.