ПРИГІ́Н, го́ну, ч.
1. Дія за знач. пригна́ти1 1, приганя́ти.
2. діал. Загін (див. загі́н2 2). На колодках під млином радилися більш поважні люди, а ще далі, на пригоні.. біля зборні, курили люльки найстарші (Л. Янов., І, 1959, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 588.