ПРИГІ́РКЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до пригі́ркнути.
2. у знач. прикм. Трохи гіркий. Борошно для млинців беруть найкращої якості; масло також має бути без найменшої гіркості, зіпсованого або пригірклого запаху (Укр. страви, 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 588.