ПРИДА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до придави́ти 1-4. Хлопчик підвівся, кинувся збоку на матір, обвив її шию і головку сестриці своїми руками.. Одарочка, придавлена до материної шиї, мовчки роняла свої сльозенята на її лоно (Мирний, І, 1954, 211); Тут і там до землі придавлена крушина, не позбавлена своєї сили цілковито — вродила безліч червоних ягід (Коб., І, 1956, 463); Марія в потемках намацала клямку, він ступив через поріг слідом за нею — і вже стояв у просторій кімнаті, придавленій низькою стелею (Гуц., Скупана.., 1965, 40); Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Л. Укр., І, 1951, 423); Хтось плакав, кульгаючи на придавлену ногу (Вас., І, 1959, 315); Мати потрапила під полудрабок і, придавлена, довго лежала непритомна (Юхвід, Оля, 1959, 11); Він таки вийняв з бороди бджолу, і вона, чи придавлена, чи змучена, поповзла по його руці (Стельмах, І, 1962, 601); Терезка сиділа, пригнічена й придавлена своїм горем, наче важким мішком (Томч., Готель.., 1960, 233); Не вміють зрозуміти історичної перспективи ті, хто придавлений рутиною капіталізму, оглушений могутнім крахом старого.. (Ленін, 35, 1973, 185).
2. у знач. прикм. Те саме, що зда́влений 3. Суд читає присуд: ..Лукію Коломійцеву заслати на Сибір.., важке придавлене ридання розлягається по великій світлиці (Гр., І, 1963, 401); Знов — панно Ганно. Та не таке воно, як передніше, ні. Те було свобідне, веселе, дзвінке, срібне — це якесь сумне, ніби придавлене, стривожене (Круш., Буденний хліб.., 1960, 21); Чути — люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Янов., IV, 1959, 91).
3. у знач. прикм., перен. Безвольний, інертний, у гнітючому настрої. Коли ясно зрозумів безрадісну дійсність, — сумно стояв уже він тоді, придавлений, знищений (Хотк., І, 1966, 127); // Який зазнає утисків, гноблення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 602.