ПРИДБА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. придба́ти, придбава́ти. Придбання поміщицьким господарством власного реманенту веде неминуче до підриву середнього селянства, яке добуває собі засоби до життя з допомогою відробітків (Ленін, 3, 1970, 214); Бюджет сучасної робітничої сім’ї дозволяє їй витрачати значну частину коштів на одяг, взуття та на придбання речей домашнього вжитку (Нар. тв. та етн.. З, 1957, 87).
2. Те, що хто-небудь придбав (у 1 знач.); майно, власність. * Образно. [Евфрозіна:] Мама зараз мені б за гроші жениха купила, і певне то було б лихе придбання (Л. Укр., III, 1952, 422).
3. перен. Те, що є чиїмсь досягненням, надбанням. Маємо у нього [Валеріана Поліщука] низку блискучих, яскравих творів — цінних придбань для літератури пролетарської революції (Еллан, II, 1958, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 604.