ПРИДВЕ́РНИК, а, ч., заст. Сторож біля дверей, біля входу. — Здається мені, що не можу заснути в замку, де Крук буде придверником (Фр., IV, 1950, 113); В винарні зачинено браму… Хіба ж так пристало робити?! Та, певне, стоїть там придверник, — Повинен для нас одчинити (Крим., Вибр., 1965, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 604.