ПРИДОРО́ЖНІЙ, я, є. Який міститься, розташовується біля або поблизу, уздовж дороги, понад дорогою. То були хати, стодоли, ..сади, верби, тополі та придорожні хрести невеличкого подільського сільця (Кобр., Вибр., 1954, 174); Юра виліз на придорожній стовпчик і замахав руками з усіх, сил (Смолич, II, 1958, 23); // Який росте при дорозі, уздовж дороги. [Федон:] Все ж краще будувати мавзолеї, хоч би і не собі, ніж просто бути, мов зілля придорожнє, під ногами у.. переможця (Л. Укр., III, 1952, 439); Вітрець придорожнюю грушу ледве чутно ворушить, колише (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 124); Поїзд мчав, відсвіт від труби паровоза гасав на придорожніх кущах (Донч., II, 1956, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 607.