ПРИДІ́Л, а, ч. Окремий, боковий вівтар (додатковий до головного) у православному храмі. Бояри й дружинники стояли скрізь — зразу за молодими й біля криласів, у бокових приділах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 282); Похований [князь Володимир] у церкві святої Богородиці в приділі святого Клемента (Загреб., Диво, 1968, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 606.