ПРИЖИВЛЯ́ТИСЯ, я́ється і ПРИЖИ́ВЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИЖИВИ́ТИСЯ, иться; мн. прижи́вляться; док.
1. Приростати до іншої тканини (про тканини живих організмів або їх замінники). Тепер хірурги вводять під шкіру голови на місце кісткових дефектів пластмасові вставки, які добре приживляються (Наука.., 2, 1959, 31); Краще приживлюються тканини при однойменних кров’яних групах давача і одержувача (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 281); Навіть у такому великому місті, як Київ, можна розраховувати на можливість знайти лише двох людей, шкіра яких при пересадці від одного до іншого приживилась би немов своя (Наука.., 11, 1961, 44); // Приростати до тканини рослини (про живець іншої рослини).
2. рідко. Те саме, що прижива́тися 2. Відомо, що посаджені на непридатних землях дуб з гостролистим кленом непогано приживляються (Рад. Укр., 3.II, 1967, 2); Практикою встановлено, що на більш поживних грунтах саджанці краще приживлюються після садіння й добре ростуть (Озелен. колг. села, 1955, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.