ПРИЗАБУ́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до призабу́ти. В залі втих оркестр і хтось почав грати на роялі давно призабуту, немодну мелодію (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 70); // у знач. прикм. Призабутих імен і фактів можна навести чимало (Літ. Укр., 7.V, 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.