ПРИЗАПА́СИТИ, а́шу, а́сиш і ПРИЗАПАСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. призапа́сив і призапа́с, призапа́сила і призапасла́, призапа́сило і призапасло́; мн. призапа́сили і призапасли́; док., перех., розм. Приготувати що-небудь про запас. Борошно ще було, і дровець на дрівітні [дровітні] призапасив покійничок батько (Барв., Опов.., 1902, 172); Як пахне листя! І гриби, й вино, І яблука! Розумна ж господиня Усе це призапасила на зиму! (Рильський, II, 1960, 91); // Дістати, здобути що-небудь. — Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулю, дак ік нечистому й порозпадаються. Ке лиш сюди ноги (П. Куліш, Вибр., 1969, 189).
Призапасти́ знання́ — здобути знання. Андрій знав безліч фактів з древньої історії Єгипту і сучасного життя-буття єгиптян. Він призапас ці знання з книжок (Вол., Дні.., 1958, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.