ПРИЗВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до призвести́; // призве́дено, безос. присудк. сл. Хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив, — так же його призведено до того! Нащо ж його стільки скривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові? (Гр., II, 1963, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 613.