ПРИЗВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. Те саме, що призві́дник. Панас і Юрко цілими днями.. тинялись по гаях Красної балки. Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (Добр., Очак. розмир, 1965, 288); Тепер світ знову бачить, що саме Радянський Союз та інші соціалістичні держави становлять головну силу, яка перепиняє шлях призвідцям третьої світової війни (Ком. Укр., 1, 1963, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 614.