ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приземли́ти 1.
2. у знач. прикм. Буденний, прозаїчний, позбавлений романтичності. Письменник не вдається до гіперболічності, надмірного загострення характерів. Усе буденне, приземлене, просте і разом з тим — героїчне (Рад. літ-во, 10, 1965, 45); Літературна громадськість рішуче виступила проти своєрідного культу «маленької людини», проти вузьких, приземлених масштабів у зображенні радянської дійсності (Літ. газ., 7.VIII 1959, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 615.