ПРИЗЕ́Р, а, ч. Той, хто одержав приз у змаганнях. Ігри останнього дня змагань мали вирішальне значення для визначення переможців і призерів (Веч. Київ, 11.III 1957, 1); Призер олімпійських ігор киянин Юрій Титов став чемпіоном Радянського Союзу в опорних стрибках (Рад. Укр., 24.IV 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 616.