ПРИЙДЕ́ШНІСТЬ, ності, ж., уроч.
1. Час, який настане. Та вірю, що в прийдешності поети, Як Пушкін — Крим, одвідають планети (Рильський, II, 1946, 18); Час не існує так само, як щось відокремлене. Завжди Ми відчуваєм його невід’ємність від того, що сталось, Що відбувається нині чи має в прийдешності бути (Зеров, Вибр., 1966, 137); // Те, що з’явиться в майбутньому. Їсти! Це просило воно, майбутнє дитинча. Ота туга́ зав’язь життя. Ота — сама прийдешність, ще німа й невідома (Дмит., Обпалені.., 1962, 225).
2. Те, що станеться, відбудеться з ким-, чим-небудь; доля. Думки про свою долю, про свою прийдешність несамохіть заворушились в неї й полинули кудись далеко (Н.-Лев., IV, 1956, 320); [Острожин:] Вам пророчать блискучу прийдешність. Ось послухайте: в наші часи не часто чуєш такий хвалебний тон (Л. Укр., II, 1951, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 623.