ПРИЙНЯ́ТНИЙ, а, е. Який відповідає певним вимогам; якого можна прийняти, з яким можна погодитися. Для Варшави Петро Конашевич був єдиним прийнятним командувачем [козацького війська] (Тулуб, Людолови, II, 1957, 480); В конкретних історичних умовах того часу найбільш прийнятною релігією для Русі виявилось християнство (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 496); До завдань космічної медицини входить також медико-біологічне забезпечення прийнятних умов перебування всередині космічного корабля (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 629.