ПРИ́ЙШЛИЙ, а, е.
1. Який прийшов, увійшов куди-небудь. До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди (Тют., Вир, 1964, 158); // Який прибув звідкись, не місцевий. Що зібрало ці всі будинки докупи?.. Може, прийшлий Тімур побоявся сюди йти через ріку, і через це — місце на ріці запахло першим димом людської оселі? (Ю. Янов., І, 1958, 177); Про скорочення поповнень робітничого класу вихідцями з села можна судити також на підставі даних про осідання прийшлого населення в містах (Укр. іст. ж., 1, 1960, 51); // Який з’явився серед споріднених чимсь людей з іншого середовища. Саме в цих, непролетарських, прийшлих, випадкових групах по заводських колективах [Одеси] і знаходили для себе підпори в дні Жовтневого перевороту меншовики, есери та анархісти (Смолич, V, 1959, 110); // у знач. ім. при́йшлий, лого, ч.: а) той, хто прийшов, увійшов куди-небудь. Господиня поралася біля печі, теж не звертаючи уваги на прийшлого (Тют., Вир, 1964, 185); б) той, хто прибув звідкись, не місцевий. Туземці добре зустріли прийшлих.
2. заст. Майбутній. Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи і в думці вже націлював у ведмедя страшного з великою втіхою (Вовчок, І, 1955, 343); Хоть прийшлий рік і нам такую ж долю зготовить, сміло йдем в війні за волю! (Фр., XIII, 1954, 81); І так мені хочеться бути разом з Вами.. Ну, та на це літо маєте відпустку, а на прийшле — не одкараскаєтесь од мене, хоч би й хотіли (Коцюб., III, 1956, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 631.