ПРИКАЛА́БОК, бка, ч., діал. Невелика прибудова, комірчина; невеликий відсік у приміщенні, коморі, шафі і т. ін. Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий (Сл. Гр.); До доярського прикалабка, де точилася ця розмова, несподівано заскочила Шура Йосипчук (Добр., Тече річка.., 1961, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 632.