ПРИКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прикля́кнути і прикля́кти. Приклякле до землі колосся проростало (Кач., II, 1958, 431); Влетів орач в приклякле чорне жито, І засвистали кулі гаряче, І кінь підводить коване копито, І з копита ворожа кров тече (Стельмах, V, 1963, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 640.