ПРИКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВА́ТИСЯ і рідко ПРИКУ́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування. * У порівн. Коли вже раз попався, — Наче в пастку бідна миш, — То сиди, мов прикувався. Не рушай, мовчи та диш (Л. Укр., II, 1951, 274).
2. тільки 3 ос., у сполуч. із сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь. Коли звернулися [очі Сави] раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску (Коб., II, 1956, 34); Його очі прикулися до лівої половини Шевчукових грудей (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 642.