ПРИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Неглибоко закопувати в землю що-небудь. Після сортування саджанці прикопують на зиму в канавах завглибшки 60 сантиметрів у захищеному місці (Колг. Укр., 3, 1957, 30); [Софія:] Виходить, що Григор без тебе на своїй землі дозволив зерно прикопати!.. (Голов., Драми, 1958, 404); // Засипати землею що-небудь цілком або частково. Якщо буряки [цукрові] доводиться зберігати в полі, їх складають в купи, накривають гичкою і прикопують землею (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 359); Рослини прикопують в парниках або овочесховищах у злегка вологу землю, щільно одна до одної, приблизно до рівня листків (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 161).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що похова́ти. Як вона раділа, плакала і приказувала: «Я ж думала, синочку, що я тебе прикопала» (Барв., Опов.., 1902, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 643.