ПРИКРАША́ТЕЛЬ, я, ч., зневажл. Той, хто видає що-небудь за краще, ніж воно є насправді, з метою створення зовнішнього ефекту; // Той, хто надмірно вживає прикраси в мові художньої літератури, в архітектурі. [Барабаш:] Ні! Я — прикрашатель. Слово яке! А потім так образили… скільки будинків я збудував! (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 645.