ПРИКРОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИКРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. прикро́плять; док., перех. і неперех. Кропити трохи. Стали й дощики спадати, Руна прикропляти (Рудан., Тв., 1959, 79); Нарешті трошки прикропив дощ, але мало (Л. Укр., V, 1956, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 651.