ПРИЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Пришивати латку до чого-небудь. — Вона в мене така робітниця, — ніжно вихваляла вона дівчинку. — Чи пасти, чи дітей бавити, чи й латку прилатати, — все вміє… (Гончар, Таврія, 1952, 109); * Образно. Моя стаття.. вийде ще більш неповною, бо я огляділась уже запізно, що мені бракує деяких важних оригіналів, та вже дещо з пам’яті прилатала, а дещо обминула, хоч тямлю, що се негаразд (Л. Укр., V, 1956, 432).
◊ Ні приши́ти, ні прилата́ти — не до ладу. Все думає [товариш], ..а часом як що скаже, то ні пришити, ні прилатати (Фр., І, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 655.