ПРИЛЕ́ГЛИЙ1, а, е. Розташований поряд з чим-небудь; суміжний. Велика землянка й прилеглі до неї окопи були вже забиті пораненими до краю (Кучер, Голод, 1961, 76); На.. ринкові і прилеглій до нього площі у той день немає де ногою ступити від людей, коней і возів (Вільде, Сестри.., 1958, 246); Хрещатик і прилеглі вулиці все ще розчищають від каміння (Сміл., Сашко, 1954, 236); Досхочу поїть Дунай прилеглу землю своїми життєдайними водами (Рад. Укр., 6. 1 1961, 2).
ПРИЛЕ́ГЛИЙ2, а, е, рідко. Те саме, що прі́лий. Прилегле жито (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 656.