ПРИЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм. Те саме, що прикла́сти. Обняла [Марта] його за шию своїми сильними руками і приложила до його щоки свої уста (Григ., Вибр., 1959, 342); — Крові багато витекло. Але бац, спасибі йому, вмів примовити, спинив кров, приложив якоїсь масті, і за тиждень я був уже здоров (Фр., IV, 1950, 27); Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь; приложив губку… (Мирний, І, 1949, 333); Був уже вечір, як став він знов на Малярському Шпилі навпроти любого йому села. Вже не гукав із радощів, стояв нерухомо і зробив своїй родині воєнне привітання, приложивши руку до ківера (П. Куліш, Вибр., 1969, 299); Приложи шаг, то й бублик купиш (Номис, 1864, № 7551); — Нехай лиш він приложить свої потуги до твоїх; тоді в усякого руки опустяться, а твої полковники знов до тебе вернуться (П. Куліш, Вибр., 1969, 114); — Та праці, Галю, ніде приложити!.. (Мирний, І, 1949, 363); Свитка зробилась куца, а через убожество ні за що було справити довшої — ото ж і приложили прізвище Куций бідному сироті Антонові (Барв., Опов.., 1902, 306); Батько кинув у огнище добрі дві пригорщі гонталів [цвяхів], ..приложив їх вуглям і поставив ще одного чоловіка, крім Андруся, димати (Фр., IV, 1950, 190).
◊ [Нія́к] голови́ (ро́зуму, ума́) не приложу́ — те саме, що [Нія́к] голови́ (ро́зуму, ума́) не прикладу́ (див. приклада́ти). [Олекса:] Я ума не приложу, що тут скоїлось? (К.-Карий, І, 1960, 81); Приложи́ти ру́ку, заст. — підписатися. Перший підписався Терлецький, а за ним ієрей Мельхиседек, раб божий, за себе й за свою неписьменну жінку, рабу божу Марту, руку приложив (Н.-Лев., III, 1956, 56); — Одпиши боярину Бутурліну, аби таких грамот у писаря Виговського не брав. Одписавши, даси мені — щоб руку власну приложив (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 546).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 660.